Що не так з новими умовами оплати оренди держмайна?

У жовтні 2022 року Кабінет міністрів вчергове змінив власну постанову №634 від 27 травня 2022 року “Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану”. Ці зміни регулюють таке чутливе для багатьох стивідорів питання, як сплата орендних платежів за державне та комунальне майно під час воєнного стану, адже чи не 80% портових операторів орендують необхідне для стивідорної діяльності майно, зокрема портову інфраструктуру, устаткування, складські приміщення, необхідну техніку тощо, але через блокаду морпортів не мають нагоди його використовувати. Що змінилося для стивідорів та як зберегти своє право не сплачувати за оренду держмайна, яке не використовується?

Кабмін переглянув умови оплати за оренду держмайна для портових операторів, вкотре змінивши свою постанову №634 від 27.05.2022 “Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану”. Відтак, з 1 серпня 2022 року стивідори у портах Ольвії, Чорноморська, Одеси, “Південного”, Миколаєва та Білгород-Дністровського втратили право на “автоматичне” звільнення від орендної плати за користування держмайном.

Жовтневі зміни – не перша спроба уряду від початку повномасштабної війни впорядкувати питання з оплатою за орендоване держмайно під поточні військові та економічні реалії, що стосується в тому числі і стивідорів. Адже близько 80% портових операторів орендують необхідне для здійснення стивідорної діяльності майно – портову інфраструктуру, устаткування, складські приміщення, необхідну техніку тощо, але у зв’язку з блокадою роботи морських портів через повномасштабну війну не мають нагоди його використовувати.

Тож у травні 2022 року уряд ухвалив вищезгадану постанову №634 та дозволив портовим операторам залежно від регіону присутності претендувати або на повне звільнення від орендної плати, або на знижки. Вже у вересні ж Кабмін звільнив від орендної плати всіх стивідорів у портах Ольвії, Чорноморська, Одеси, Південного, Миколаєва та Білгород-Дністровського. Цей крок виглядав логічно, хоча і дещо запізніло, адже через блокаду морпортів більшість портових операторів втратили хоча б найменшу можливість здійснювати господарську діяльність, а отже і користуватися орендованим майном. Виняток становили стивідори, задіяні з 1 серпня 2022 року в роботі “зернового коридору”.

Тепер, після жовтневих змін, орендна плата в вищезгаданих портах стягуватиметься “за замовчуванням”. Це означає, що для звільнення від орендних платежів портовим операторам необхідно підтвердити факт невикористання держмайна за відповідний період у балансоутримувача та орендодавця. Якщо стисло, механіка дій портового оператора наступна:

1. До 10-го числа відповідного місяця отримати від балансоутримувача довідку про те, що у попередньому місяці стивідор не використав у своїй господарській діяльності майно орендодавця.

2. Надати довідку від балансоутримувача орендодавцю – здебільшого, це регіональні відділення Фонду держмайна або власне сам Фонд. Саме вони і ухвалюватимуть  рішення щодо звільнення від орендної плати.

Важливий момент щодо орендних платежів за землю. Пільги, що регулюються постановою №634, не стосуються користування державними земельними ділянками. Їх зафіксовано у Податковому кодексі, який передбачає інші умови та механізми звільнення від орендної плати за землю.

І насамкінець про найголовніше – практичну реалізацію постанови. Вже перший місяць її застосування у чинній редакції продемонстрував, що формула звільнення від платежів “довідка балансоутримувача до 10 число щомісяця + рішення орендодавця = звільнення” – недієздатна. На практиці виявилося, що відсутня не лише чітка та затверджена процедура фіксації факту невикористання майна, але й дефініційна єдність щодо того, а що ж саме вважати використанням майна – лише перевалку чи фізичну присутність майна  орендарів на державних об’єктах. Ці критично принципові моменти досі ніхто не роз’яснив. Слушними є і зауваження Legrant щодо відсутності чітких термінів прийняття рішень орендодавцями. Адже як засвідчує наша багаторічна практика, такий підхід вельми сумнівний, адже немає термінів – немає порушення та, як наслідок, ефективного оскарження. Звісно, в будь-якому правилі завжди бувають винятки, але у цьому кейсі перевірити дотримання термінів на практиці досі не вдалося. Адже поки що (матеріал написано 5 грудня – ред.) жоден зі стивідорів не отримав довідки від балансоутримувача про невикористання майна через відсутність чіткої погодженої процедури, відтак не дістався і до наступного етапу затвердження у орендодавця. Чинна редакція постанови №634 не враховує і багатьох інших принципових моментів. Приміром того, що ототожнювати поняття “портовий оператор” та “орендар у морському порту” некорректно, бо ж очевидно, що це можуть різні суб’єкти господарювання. Або того, що стосовно орендарів, які не мають статусу портового оператора, у постанові не йдеться зовсім. Або того, що стивідори одного з найбільших морських портів країни – Миколаївського, не мають можливості здійснювати господарську діяльність та суттєво постраждали внаслідок ворожих обстрілів, тож було би цілком логічно та справедливо звільнити їх від орендних платежів за невикористане майно у автоматичному режимі.

Тож поза сумнівом, постанова у чинній редакції, як і закладений нині у документ диференційований підхід до порядку сплати орендних платежів, потребують вагомих  змін. Особисто мені імпонує ідея відмовитися від необхідності подання будь-яких довідок, натомість сегментувавши портових операторів за географічним принципом. Приміром, Миколаївських стивідорів, які не мають можливості працювати через пошкодження внаслідок обстрілів чи блокаду портів, звільняти від орендних платежів у автоматичному режимі. Для тих, хто працює частково, цілком логічно надавати знижки, пропорційні обсягу завантаженості, і ось тут мають бути чіткі та прозорі формули. Ті стивідори, які мають можливість працювати майже у повноцінному форматі, можуть сплачувати орендну плату в повному обсязі. З одного боку такий підхід видається банальним, з іншого саме він – найбільш зрозумілий усім сторонам, прозорий та робочий. Сподіваюся, до пропозицій фахових юристів та бізнесу дослухаються, і вже невдовзі таке чутливе для реального бізнесу та цілих секторів економіки питання як орендна оплата на період воєнного часу буде впорядковане.

Репосты:

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *