Російсько-українська війна: що очікує глобальні ринки сировинних товарів. Прогноз Світового банку

Російське вторгнення в Україну спричинило серйозні збої в постачанні товарів по всьому світу. Обидві країни є ключовими експортерами енергії та сільськогосподарської продукції. Перебої в експорті посилили наявні напруги на сировинних ринках, які відновлюються після пандемії COVID-19 і демонструють відновлення світового попиту на тлі обмежених поставок після 2020 року. Як наслідок, волатильність цін на сировину зросла, а ціни на харчові продукти досягли рівнів, яких не було з 2007 року.

Крім впливу на інфляцію, перебої в постачанні ключових товарів можуть серйозно вплинути на широкий спектр галузей промисловості, включно з харчовою, будівельною, нафтохімічною та на транспорті. Занепокоєння з приводу енергетичної та продовольчої безпеки вже спонукало до спеціальних заходів політичного реагування, спрямованих на підвищення національної самодостатності та зниження цін на енергоносії для споживачів; однак ця політика часто не здатна призвести до ефективного вирішення основних проблем.

Вплив війни на товарні ринки: найближча перспектива

Ціни на сировинні товари зросли одразу після початку війни в Україні, особливо на товари, основними експортерами яких є росія та Україна. Вони демонструють надзвичайну мінливість; волатильність цін на деякі види сировини (наприклад, вугілля, нікель і пшениця) досягла рекордних показників у лютому та березні 2022 року. Зростання цін є наслідком збоїв у постачанні, високих витрат на виробництво та надбавок за геополітичний ризик. Все це на додаток до і без того жорсткої ситуації на товарних ринках, що викликана швидким відновленням попиту після пандемії та численними обмеженнями пропозиції, пов’язаними з COVID-19.

Відображаючи ці події, у період із січня 2020 року до грудня 2021 року індекси цін Світового банку на енергоносії та неенергетичні індекси зросли відповідно на 50% та 40%. А загальні зміни номінальних цін протягом 23-місячного періоду (квітень 2020 року — березень 2022 року) призвели до найбільшого стрибка цін на енергоносії з моменту різкого подорожчання нафти в 1973 році.

Нещодавній стрибок цін на харчові продукти та добрива був третім за величиною (після 1974 та 2008 років). Деякі ціни на товари досягли історичних максимумів (вугілля, природний газ для Європи та нікель), хоча з урахуванням інфляції рекордно високого рівня сягнули лише європейські ціни на природний газ.

Росія є найбільшим у світі експортером пшениці, чавуну, збагаченого урану, природного газу, паладію та нікелю. На неї припадає значна частка експорту вугілля, платини, сирої нафти та очищеного алюмінію. Росія та білорусь є важливими постачальниками добрив, включаючи азотні і калієві.

Україна є ключовим експортером пшениці, чавуну, кукурудзи та ячменю, також найбільшим у світі експортером соняшникової олії. Україна також є найбільшим експортером неону – газу, який є критичною сировиною, що використовується для виробництва електронних чіпів.

Багато країн покладаються на товари з росії та України. Європа імпортує значну частку своєї енергії з росії, включаючи природний газ (35%), сиру нафту (20%) і вугілля (40%) — але й росія так само залежить від Євроcоюзу: близько 40% сирої нафти та природного газу експортується саме до ЄС.

Країни з ринками, що розвиваються, значною мірою залежать від поставок агропродукції з росії та України. Більше ніж половина імпорту пшениці в численні країни Африки та Близького Сходу надходить саме з росії та України.

Потенційний вплив війни в Україні на товарні ринки відчувається подвійно: це фізичний вплив блокад і руйнування виробничих потужностей, а також вплив санкцій на торгівлю та виробництво.

Крім того, війна значно порушила ланцюжки транспортування товарів. Майже весь експорт зерна України йшов через чорноморські порти. При цьому очікувалося, що Україна експортуватиме до 20 млн тонн пшениці протягом поточного сезону (закінчується в липні 2022 року), що відповідає приблизно 10% світового експорту пшениці. Хоча частину пшениці можна транспортувати автомобільними та залізничними коридорами до Угорщини, Польщі, Румунії та Словаччини, потужність цих коридорів обмежена, особливо з огляду на пошкодження інфраструктури та проблеми безпеки.

Війна також може призвести до порушення сільськогосподарського виробництва в Україні наступного сезону. Нестача робочої сили та ресурсів (таких, як пальне та добрива), знищення сільськогосподарського обладнання та небезпека для виробників матиме серйозний вплив на сільськогосподарське виробництво (зокрема пшениці) в Україні в 2022-2023 роках. Оцінки щодо скорочення сільськогосподарського виробництва в Україні наступного сезону варіюються від 25% до 50%.

У відповідь на вторгнення в Україну проти росії було запроваджено широкий спектр санкцій. Європейський Союз оголосив про заборону імпорту вугілля з росії (починаючи із серпня 2022 року) і скорочення імпорту російського газу на дві третини до кінця 2022 року. ЄС також розглядає можливість поширення цих заходів на нафту з подальшим припиненням імпорту російського викопного палива до 2027 року. Сполучені Штати заборонили імпорт російської нафти, газу та вугілля (хоча американські обсяги становлять лише невелику частку російського експорту енергоносіїв). Велика Британія оголосила про плани поступово припинити імпорт російської нафти до кінця 2022 року. Кілька великих нафтових компаній оголосили про припинення діяльності в росії, а багато трейдерів вирішили бойкотувати російську нафту (частково це пов’язано з труднощами та ризиками під час проведення операцій або з проблемами щодо страхування вантажів). Внаслідок чого наразі Urals котується з дисконтом понад $30 (за барель) до нафти марки Brent.

Російський експорт товарів морем також може зіткнутися з перебоями, оскільки численні судноплавні лінії оголосили про тимчасове зупинення російських замовлень, і ситуація загострюється через труднощі з отриманням страхового покриття. Взаємна заборона російського та європейського повітряного простору порушила пересування повітряних вантажів (це збільшує вартість перевезення окремих товарів, на кшталт паладію).

Російське виробництво товарів також може постраждати, оскільки країна матиме менше можливості імпортувати машини та обладнання, виконувати ремонтне та технічне обслуговування, отримувати необхідні матеріали. У випадку сільського господарства це техніка, хімікати та насіння.

Крім того, росія, швидше за все, скоротить видобуток нафти і газу. Неможливість імпорту деталей для свердловин або трубопроводів може скоротити поставки в короткостроковій перспективі, тоді як жорсткі фінансові умови, скорочення інвестицій та обмежений доступ до технологій, ймовірно, матимуть довгострокові наслідки.

Вплив цих збоїв на глобальні ринки сировини залежить від масштабів, можливостей експорту через інші країни, наявності запасів, потенціалу збільшення виробництва в інших місцях і можливостей щодо зниження попиту.

Усі ці фактори різні для різних товарів. Якщо говорити про сиру нафту, то до початку війни в Україні росія експортувала на день близько 5 млн барелів сирої нафти та 3 млн барелів очищеної. За оцінками Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), поточні санкції можуть скоротити російський експорт нафти на 2,5 млн барелів на добу, починаючи з травня, що еквівалентно приблизно 3% світових поставок. Якби ЄС скоротив або заборонив імпорт нафти з росії, порушення російського експорту могло би бути набагато більшим — наразі ЄС імпортує з росії 3,4 млн барелів на добу, і ці обсяги поки що не можуть бути компенсовані з інших джерел.

Диверсифікація торгівлі

Різка знижка на російську нафту вже прискорила зростання її експорту, наприклад, до Індії. У разі глибших санкцій цілком можливо, що додаткові експортні обсяги зацікавлять й інші країни. Однак реальний масштаб цього експортного каналу залежатиме від бажання інших споживачів купувати російську нафту, а також від інфраструктурних обмежень. Наприклад, 9% російської нафти в 2020 році було експортовано трубопроводами до Європи, і ці обсяги важко переправити в іншу локацію. А пошук альтернативних джерел нафти стане проблемою для Європейського Союзу, оскільки його нафтопереробні заводи призначені та пристосовані для перероблення саме російської нафти.

Продаж запасів нафти зі стратегічних національних резервів є найшвидшим інструментом для реагування на дефіцит поставок. Так, уже 31 березня 2022 року США оголосили про вивільнення 180 млн барелів зі своїх стратегічних нафтових резервів у квітні-жовтні 2022 року, а інші члени МЕА погодилися вивільнити 60 млн барелів. Це означає появу на ринку нафти обсягом приблизно 1,3 млн барелів на добу за шість місяців, що становить понад 1% світового щоденного споживання. Загалом країни МЕА мають у запасах трохи більше 4 млрд барелів нафти, що еквівалентно 90-денному світовому споживанню нафти — 1,5 млрд утримуються в стратегічних державних резервах і 2,5 млрд — у промисловості.

Однак реалізація запасів є тимчасовим рішенням.

Запасні виробничі потужності вважаються альтернативним джерелом нафти, хоча зазвичай потрібно кілька місяців, щоб вони стали доступними. Більшість вільних потужностей припадає на країни ОПЕК, зокрема Саудівську Аравію (2 млн барелів на добу), Об’єднані Арабські Емірати (1,1 млн барелів на добу) та Ірак (0,6 млн барелів на добу), але поки що країни ОПЕК+ не бажають швидко нарощувати видобуток.

Іншими потенційними джерелами нафти є Іран і Венесуела, які зараз перебувають під санкціями США. Нова ядерна угода з першою потенційно може принести на світовий ринок близько 1 млн барелів на добу додаткової нафти протягом шести місяців. Але суттєве збільшення видобутку нафти вимагатиме значних нових інвестицій.

Збільшити видобуток сланцевого газу в США понад очікуване зростання на 1,4 млн барелів на добу у 2022 році буде важко. Нафтова промисловість країни стикається зі значними обмеженнями потужностей через брак кваліфікованої робочої сили, а також нестачу фізичних ресурсів.

Додаткове збільшення виробництва серед інших виробників, таких як Бразилія чи Канада, потребує значних інвестицій та часу.

Зниження попиту: енергоносії

Вищі ціни могли би спонукати домогосподарства та фірми скорегувати свою споживчу поведінку. Однак у короткостроковій перспективі попит на нафту, бензин і дизпаливо навряд чи значно впаде без значно більшого зростання цін. Тим більше, що урядова політика наразі має форму зниження податків на паливо, особливо для бензину – такі заходи фактично збільшують попит. Щодо природного газу, то російський експорт йде до ЄС, і поки що він не зазнав такого негативного впливу, як експорт сирої нафти.

ЄС оголосив про плани різко скоротити залежність від російського природного газу — на дві третини до кінця 2022 року (завдяки імпорту СПГ з інших країн, збільшення виробництва біометану та підвищення ефективності). На попит в Європі вже вплинуло підвищення цін на природний газ, а енергоємні види діяльності — виробництво добрив, алюмінію та цинку — зараз обмежені, а деякі заводи згорнули виробництво у відповідь на підвищення цін.

Запаси природного газу в Європі зросли, але їх рівень у квітні 2022 року в 32 млрд кубометрів становив приблизно одну третину їхньої максимальної теоретичної місткості сховища (близько 100 млрд кубометрів).

Загальне споживання природного газу в ЄС у 2021 році становило близько 400 млрд кубометрів, при імпорті з росії у 155 млрд кубометрів. І хоча протягом низького літнього сезону країни ЄС можуть не відчувати дефіциту, піковий попит взимку може створити проблему. Може знадобиться нормування — Німеччина вже оголосила, що їй, можливо, доведеться нормувати споживання природного газу, якщо імпорт з росії буде припинено.

Але й для рф потенціал для переправлення експорту природного газу набагато нижчий, ніж для сирої нафти. Сімдесят відсотків російського природного газу експортується трубопроводами до Європи, а можливості росії нарощувати експорт в інші країни сильно обмежені. Щоб росія збільшила експорт природного газу у формі СПГ, знадобляться великі інвестиції в нові переробні потужності (яких не буде через санкції).

Деякі виробники оголосили про плани збільшити виробництво та експортні потужності, зокрема Алжир та США, але для цього потрібен час. Як наслідок, збільшення імпорту зрідженого природного газу (ЗПГ) Євросоюзом, ймовірно, відбуватиметься завдяки вже наявним потужностям — це може призвести до зростання вартості енергії в усьому світі та змусити інші країни, особливо ті, що розвиваються, звернутися до більш забруднюючих видів енергії, особливо вугілля.

До речі, експорт вугілля з росії також зазнав перебоїв, але меншою мірою, ніж експорт нафти. Проте заборони на імпорт з боку ЄС та Японії поступово запроваджуються (у 2020 році приблизно третина російського експорту вугілля надійшла саме до Європи, включно із країнами, що не входять до ЄС).

У короткостроковій перспективі заборони на імпорт, імовірно, призведуть до значних перебоїв на ринках вугілля і можуть підвищити ціни для всіх країн-імпортерів. У середньостроковій перспективі ЄС та Японія ймовірно знайдуть можливість отримати альтернативні поставки з Австралії, Колумбії, Індонезії, Південної Африки та США. В результаті інші імпортери вугілля, такі як Китай та Індія, можуть скоротити свій імпорт з цих країн і більше імпортувати з росії. Ця зміна моделей торгівлі вугіллям буде дорого коштувати, оскільки це значно збільшить відстані транспортування. Крім того, масштаби змін у торговельних потоках можуть бути обмежені логістичними проблемами, такими як наявна пропускна здатність наземного та морського транспорту.

Пшениця і добрива

На росію та Україну останніми роками припадає близько 30% світового експорту пшениці. Експорт з України був припинений через блокаду всіх українських портів на Чорному морі, через які йшло близько 90% українського експорту пшениці. Обмежені обсяги пшениці почали транспортуватися з початку березня через залізничні та автомобільні коридори. Наразі точних оцінок такого експорту немає, однак цілком можливо, що до половини призначеної на експорт пшениці України (за оцінками — 20 млн тонн, або 10% світового експорту) в кінцевому підсумку можна було б експортувати суходільним транспортом, хоча це й дорожче, ніж морем.

Перебої з експортом пшениці з України вже торкнулися кількох країн-імпортерів, особливо на Близькому Сході та в Північній Африці, включаючи Єгипет та Ліван. У результаті кілька країн запровадили скорочення або заборону експорту пшениці (тільки в березні було запроваджено 53 нові політичні заходи, що стосуються торгівлі продовольчими товарами). Однак торгівельні обмеження поки не є такими масштабними, як під час стрибків цін на сировину в 2007-2008 та 2011-2012 роках.

Згідно з поточними прогнозами, глобальні поставки пшениці на 2022 рік є достатніми за історичними стандартами. Труднощі в тому, що запаси пшениці значною мірою зосереджені в Китаї та Індії, які ніколи не були важливими експортерами. Проте у відповідь на підвищення цін на пшеницю Індія оголосила, що реалізує частину пшениці зі своїх запасів.

Тоді як посіви внаслідок війни в Україні скорочуватимуться, попередні звіти демонструють, що інші виробники пшениці — Аргентина, Австралія, Бразилія (остання була чистим імпортером пшениці, переважно з Аргентини) та США — збільшать виробництво пшениці, що допоможе частково компенсувати зниження виробництва в Україні. Крім того, виробництво в Канаді, ймовірно, сильно відновиться після посухи 2021 року.

Експорт пшениці з росії поки що не постраждав внаслідок російського вторгнення в Україну.

Щодо добрив, то світовий ринок і перед війною перебував у серйозному стресі. Оскільки добрива на основі азоту виробляються з природного газу (або вугілля — у випадку Китаю), високі ціни на енергоносії спричинили подорожчання деяких добрив до найвищого рівня з 2010 року. ЄС запровадив санкції проти білорусі в червні 2021 року, а потім це зробили такі країни, як Канада, Велика Британія та США — у серпні 2021 року. Додаткові торговельні обмеження можуть ще більше порушити глобальні поставки добрив, оскільки росія (і білорусь) є важливими експортерами добрив на основі калію та азоту.

Наприклад, на початку березня росія оголосила, що тимчасово зупиняє експорт добрив. Оголошення було зроблено після попередньої заборони на аміачну селітру (діяла до 1 квітня), щоб гарантувати постачання вітчизняним фермерам.

Китай також тимчасово зупинив експорт карбаміду та фосфатів до червня 2022 року, щоб забезпечити достатні поставки для внутрішнього виробництва харчових продуктів.

Дефіцит добрив може призвести до подальшого зниження врожайності. Основні застереження щодо глобального врожаю пшениці (і харчових продуктів в цілому) пов’язані саме з високими цінами на сировину, особливо на добрива.

Виробництво та торгівля металами

Ринок нікелю постраждав від перебоїв у виробництві після санкцій, накладених на «Норнікель», російського гірничодобувного гіганта. На росію припадає 6% світових поставок нікелю, але водночас до цієї частки входять 20% високоякісного нікелю для акумуляторів. На глобальному рівні ці проблеми посилилися через скорочення виробництва в інших місцях. Наприклад, високі витрати на електроенергію в Європі змусили плавильні заводи скоротити виробництво алюмінію на 17%.

На додаток треба зазначити, що трейдери металургійними товарами (як і у випадку з енергоносіями), також можуть уникати імпорту металів з росії. Те саме стосується коштовних металів, таких як золото, паладій і платина, де росія має значну частку експорту (особливо у випадку паладію).

Проте загалом експорт металів легше диверсифікувати, ніж експорт енергоносіїв.

Що далі

Довгострокові наслідки російсько-української війни важко передбачити. Світ уже стикався із ситуаціями, коли загострення глобальної геополітичної ситуації призводило до шокового зростання цін — так було, наприклад, у 1973 році (внаслідок війни на Близькому Сході) чи в 1979 році — внаслідок Ісламської революції в Ірані та війни, яка потім спалахнула між Іраном та Іраком. У цьому випадку це були нафтові ціни, які зросли в першому випадку в п’ять разів, у другому — втричі.

Наразі ніхто не візьметься прогнозувати розвиток наявної ситуації. Однак не треба бути аналітиком, щоб передбачити: по-перше, світ знайде спосіб пережити наявні економічні негаразди, як це багаторазово відбувалося в минулому; по-друге, повернення до довгоочікуваної «норми», якої світ жадав після пандемії COVID-19, наразі відкладається…

Репосты:

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *