Про переналаштування бізнесу та супротив війні

2022 рік. Міжнародні логістичні компанії впроваджують ніаршоринг, оншоринг і навіть френдшоринг — співпрацю з країнами, які поділяють спільні цінності та норми. Для українських логістичних компаній рік стає безпрецедентним іспитом на стійкість. Сьогодні ми намагаємося підбити підсумки минулого року так, щоб вони хоч трохи нас підбадьорили. Відзначити наші досягнення навіть, якщо зараз вони нам такими не здаються.

Перша фаза повномасштабного вторгнення (зима-весна)

Із перших днів воєнних дій усі роками налагоджені логістичні ланцюги виявилися заблокованими або зруйнованими. Контейнерні термінали трьох морських українських портів — Одеси, Чорноморську та «Південного» — миттєво закрилися, а міжнародні контейнерні лінії припинили всі операції, пов’язанні із заходом суден до нас. Відповідно, контейнери, які чекали на відправлення з України, були заблоковані, а вантажі, які були оплачені та йшли в наші порти, розкидані по різних портах Європи та світу. До цього ніхто не був готовий. На той час головною стратегією було вижити. А головними пріоритетами стали:

1. Увага до клієнтів.

Протягом перших двох тижнів ми просто обдзвонювали наших клієнтів, щоб дізнатися, як у них справи, чи потрібна якась допомога, і сказати, що ми робитимемо все можливе, аби виконати свої зобов’язання. Хоча насправді ми самі мало розуміли, що буде далі.

Декому наші співробітники навіть допомагали з евакуацією — ділилися інформацією, як максимально безпечно відправити сім’ї на захід України чи за кордон. Адже з багатьма клієнтами ми працюємо чимало років, і в нас уже склалися дружні стосунки.

Навіть під час перших емоційних днів нас усіх хвилювало, де перебуває вантаж, що з ним буде далі. Тому ми намагалися якнайшвидше зв’язатися з портами в Румунії, Болгарії, Туреччині, Греції, де вивантажувалися контейнери, допомагали з оформленням документів і розробляли варіанти їхньої доставки в Україну.

За нашими даними, на момент початку повномасштабного вторгнення на шляху до нас «на воді» перебувало близько 40-50 тис. контейнерів. Досвіду, як діяти в ситуації «форс-мажору» такого масштабу, як і чітких інструкцій, ніхто не мав. Виникало безліч юридичних і документаційних питань.

Наприклад, як оформити документи на приймання вантажу в Туреччині, якщо його одержувач перебуває в Україні, та багато інших.

2. Комунікація з партнерами і порятунок ресурсу (фінансового, продуктового).

Наші закордонні партнери теж були налякані та розгублені.

Та повелися вони дуже по-різному. Китайські агенти рівно 24 лютого без жодного попередження обнулили всі кредитні угоди, які напрацьовувалися протягом останніх десяти років. Вони буквально сказали таке: «Ми розуміємо ваші труднощі, але нас це взагалі не цікавить. Спочатку гроші, а вже потім — стосунки». Думаю, багато в чому це було пов’язано із загальною політикою Китаю, який підтримав агресію росії.

Зовсім інше ставлення ми відчули з боку керівництва європейських контейнерних ліній та партнерів. Вони як могли намагалися підтримати нас не тільки словом, а й ділом — усі наші кредитні угоди залишилися чинними.

Хоча і серед європейців були ті, хто натякав, що нам недовго залишилося. Це було боляче чути, але я не можу їм дорікнути, адже навіть серйозні урядові американські аналітики давали нам максимум три тижні, враховуючи перевагу росіян в живій силі й техніці. Наразі вони зізнаються, що для них виявилося повною несподіванкою, як ЗСУ та український народ змогли не лише встояти, а й переломити хід війни. Вони називають це справжнім дивом.

3. Підтримка команди.

Більшість наших співробітників вирішили залишитися в Україні. Кілька наших колег із київського офісу першого місяця виїхали на захід України. Одесити ж, як і раніше, щоранку приходили до офісу, де, крім основної роботи, ще й займалися волонтерською діяльністю — протягом місяця ми готували обіди для місцевої територіальної оборони, розвозили їжу місцями дислокації підрозділів. Було важко, але ми вистояли.

Фаза адаптації (літо)

Стратегія — прийняти реальність і підлаштовувати під неї життя. Спрощення бізнес-процесів, чітка й чесна комунікація з клієнтами, вибудова нових логістичних ланцюгів, пошук партнерів для забезпечення перевезення альтернативними шляхами.

У липні в межах Чорноморської зернової ініціативи з’явилася можливість для експорту агропромислової продукції, але контейнерні перевезення за іншими напрямками залишалися закритими. За цих умов українським фахівцям довелося вигадувати нові логістичні маршрути.

Наприклад, згадали про наші річкові порти в містах Рені та Ізмаїл, де в короткий термін були створені нові контейнерні сервіси. І хоча сьогодні річковий флот — це лише близько 10% контейнерного вантажопотоку, сподіваюся, у майбутньому він стане повноцінною складовою транспортної системи країни.

Крім того, з’явилися нові залізничні сервіси. З європейських портів, таких як Трієст, Гданськ, Констанца, ми доставляли вантажі теж ними.

Але тут є свої складнощі. Основне — використання європейських залізниць потребує зміни колісних пар. Зараз пункти на кордоні між Україною та країнами ЄС називають «пляшковою шийкою» — темпи та обсяги вантажів, які через них можна провозити, м’яко кажучи, недостатні.

Фаза витривалості (осінь–зима)

Наші клієнти умовно розділилися на три групи за місцем їх перебування: фронтові території, відносно безпечні регіони та закордон. Відповідно розділилися задачі та комунікація з ними.

Удари по енергетичній інфраструктурі принесли нові виклики. Блекаути, повна непередбачуваність аварійних відключень світла, періодична відсутність зв’язку. Тут головною стратегією було забезпечити автономність роботи офісу. Ми і з цим впоралися і тепер готові працювати без зривів дедлайну, виконуючи свої зобов’язання перед клієнтами у повному обсязі навіть зараз.

У комунікації з клієнтами та співробітниками головними знов стали підтримка, емпатія і розуміння того, що люди втомилися.

Що чекає на нас далі

Попри зазначені складнощі, українські компанії спільно з міжнародними партнерами поступово справляються з усіма викликами. Тому можемо прогнозувати та очікувати, що наступного року:

  • буде оновлено нормативно-правову базу з урахуванням нових типів вантажів, що перетинають кордон;
  • спрощено процедуру пропуску, що зменшить навантаження на митну службу;
  • повноцінно на всіх пунктах пропуску запрацює система єЧерга, і перевізники зможуть точніше планувати час, а водіям контейнеровозів і вантажівок-тентів не доведеться по два-три тижні чекати, щоб пройти кордон.

Як швидко відновляться контейнерні перевезення після перемоги

Останнім часом я багато спілкувалася з представниками більшості великих контейнерних ліній. І всі вони впевнені, що щойно Україна переможе і наші порти відкриються, вони відразу ж відновлять свої сервіси.

Вони вірять у майбутнє нашої країни і бачать для себе великі перспективи, щоб і надалі розвивати співпрацю.

Безумовно, зміниться номенклатура вантажів. Якщо зараз до нас йдуть здебільшого товари першої необхідності, які допомагають українцям вижити, то після закінчення військових дій розпочнеться постачання товарів відкладеного попиту та подвійного призначення, які потрібні як у цивільних, так і у військових цілях.

Крім того, продовжить розвиватись український мілітарний сектор, а отже будуть потрібні матеріали та обладнання для створення та ремонту військової техніки. Відбуватиметься відновлення зруйнованих будинків, що вимагатиме величезної кількості будівельних матеріалів, сантехніки, віконних конструкцій, меблів, електроніки. Враховуючи, що товари, створені країною-агресоркою та її союзниками, більше не будуть популярні в Україні, постане питання про їх імпорт з інших регіонів.

І ще кілька нюансів, про які варто пам’ятати, плануючи нашу подальшу роботу.

Коли 2020 року трапилася епідемія ковіду, ставки імпортного морського фрахту зросли в п’ять разів і становили $10-12 тис. за 40-футовий контейнер. Це дуже сильно змінило прибутковість контейнерних ліній на краще. Але в середині 2022 року вони стали стрімко падати і зараз становлять менше ніж $2 тис. за 40-футовий контейнер.

З економічної точки зору нині не найкращий час для нових сервісів. Але впевнена, що після закінчення війни великі контейнерні лінії відразу поставлять свої судна в основні наші порти. Звичайно ж, лінії перераховуватимуть доцільність використання океанських суден чи фідерів, але це вже інше питання.

Розпочати обговорення повоєнної логістики

Цей рік для української логістики дійсно став справжнім викликом і випробуванням на міцність.

Зрозуміло, що ніхто з нас не готувався до війни. Але життя середньостатистичного українця завжди проходить на тлі постійних історичних потрясінь.

Тільки сучасне покоління бачило розпад Союзу, світову фінансову кризу 2008-го, Майдан і наступні за ним анексію Криму та війну на сході країни, епідемію ковіду — все це визначило ту унікальну українську незламність і стійкість, якою зараз так захоплюється світ.

Ми навчилися працювати в умовах тотальних блекаутів і ракетних атак. Не відмовляємося від зобов’язань перед клієнтами та партнерами, посилаючись на військові форс-мажори. Запаслися генераторами та повербанками, щоб не зривати дедлайнів.

Ми не просто виживаємо — ми плануємо наше майбутнє та думаємо про те, яким воно буде вже зараз, а не чекаємо на завершення бойових дій. Після війни Україна отримає свій унікальний шанс на модернізацію всіх галузей економіки. Бренд України став відомим у світі, і це може допомогти нам надалі в залученні інвестицій.

Але до цього моменту нам потрібно мати бачення, щоб не просто відбудувати в колишньому вигляді те, що було зруйноване війною, а запропонувати міжнародним донорам нову сучасну концепцію українських портів, яка б відповідала глобальним логістичним трендам. Нам потрібно створити екосистему, в якій всі учасники — сам порт, його клієнти та інвестори — будуть готові вийти за межі власної організації, відкинути короткострокові інтереси та працювати разом заради спільної довгострокової вигоди.

Звичайно, це вимагатиме зміни мислення та нового рівня відкритості. Але спільна мета та спільні амбіції можуть стати гарною відправною точкою для того, щоб зібрати всі зацікавлені сторони (і тих, хто працює в порту, і тих, хто заходить у порт) за одним столом для вироблення нової концепції морської повоєнної української логістики.

Тож працюємо і не зупиняємося.

Репосты:

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *