Логістика епохи змін. Яка вона?

Незалежно від того, в який історичний період ми живемо, якісна логістика завжди є своєрідною кровоносною системою держави. А у воєнний час – тим більше. Представники української логістики сьогодні стикнулися з численними викликами, але швидко адаптувалися до нової ситуації, попри те, що це надзвичайно складно. Навіть більше – обставини роботи ускладнюються щодня.

Час, коли стратегії стають безсилими

Будувати якісь стратегії взаємодії всередині галузі стає складно, оскільки довготривале планування у нових умовах не працює. Одначе там, де немає стратегії, фахівці шукають інші шляхи, аби бути ефективними. Вони актуалізують бачення своїх цінностей, і саме на таких цінностях ґрунтується кожний наступний крок. Така спільна праця заради майбутньої перемоги допомагає рухатися далі. Отож, у яких умовах зараз знаходиться логістична галузь України та з якими викликами стикаються спеціалісти? Розглянемо більш детально.

Робота в умовах відчутних обмежень

Ми були неготовими до війни у повній мірі. Це стосується абсолютно не рівня фаховості українських логістів та експедиторів, а того, у яких обставинах їм довелося виконувати свою роботу. До цих непростих умов належать наступні фактори:

  • Складність перевезення вантажів через прикордонні переходи. Війна не спростила цей чинник, а навпаки – посилила та ускладнила. Тепер, коли потрібно проходити через контролюючі органи суміжних держав, затримки в часі стають більш відчутними для нашої сторони. Прикордонники та контролюючі органи сусідніх держав часто бувають неготовими до такого збільшення вантажопотоку. Водночас, деякими нашими сусідами, на жаль, поки не вжито достатніх заходів, аби сприяти вирішенню згаданої проблеми. Ці кадрові й технічні прогалини суттєво позначаються на процесі вантажоперевезень. 
  • Неготовність інфраструктури. Великі черги залізничних вагонів на прикордонних станціях не лише створюють дискомфорт, а й ведуть до того, що дорожчає вартість доставки та кінцева собівартість того продукту, котрий доставляється. Це саме стосується великих черг автівок на прикордонних переходах. Яскравим прикладом є те, що з понад 250 млн тонн вантажів зовнішньої торгівлі 160 млн тонн оброблялися у портах, і лише 90 млн тонн припадало на сухопутні пункти пропуску (автотранспорт та залізниця). Тепер значна частина вантажів перенаправлена з морського транспорту на сухопутний у зв’язку з блокадою портів. Таке навантаження однозначно ускладнює роботу пунктів пропуску.
  • Велике навантаження, котре лягає на державні структури. Попри те, що зараз усі консолідовані та розуміють причетність до важливої ділянки забезпечення економіки та постачання, це не знімає тих об’єктивних обставин, у яких перебувають наша держава та суспільство.
  • Злагоджена й оперативна робота Міністерства інфраструктури України по питаннях, пов’язаних з автотранспортом. Логісти й експедитори відчувають хорошу підтримку, і це дуже тішить. Це саме стосується Міністерства економіки України.

Тому в цілому, незважаючи на численні ускладнення, сфера логістики України надійно витримує навантаження, яке на ній лежить. Варто також більш детально розглянути те, наскільки українцям допомагають іноземні партнери та як відбувається співпраця у сфері міжнародного постачання.

Підтримка, котра відчутна й вагома

За останні два місяці сусідні дружні держави, які підтримують Україну, зі свого боку дуже переконливо засвідчили свою позицію не лише на словах, а й справами. Наприклад, це стосується скасування дозволів на автомобільні перевезення. Але це – далеко не все. Також ми бачимо, наскільки високою є готовність обслуговувати українські вантажі в портах у пріоритетному порядку. Це дуже важливо для нас.

В умовах, коли українські порти заблоковані, а рух вантажів ускладнено, лояльність дружніх держав допомагає зробити так, аби транспортно-експедиторська сфера України була сильнішою, а фахівці, котрі її представляють, почувалися впевненіше.

Варто відзначити, що тут важливою є й ініціативність українських експедиторів та об’єднань. Наприклад, АМЕУ нещодавно долучилася до того, аби оптимізувати співпрацю з румунськими партнерами. Вони, своєю чергою, теж виявили готовність сприяти – і ми вже починаємо бачити позитивні результати таких взаємодій. Це лише один з прикладів. Турецькі експедитори також ідуть нам назустріч. Тож варто подякувати таким організаціям, як USER – FREIGHT FORWARDERS ASSOCIATION OF ROMANIA та UTIKAD – ULUSLARARASI TASIMACILIK VE LOJISTIK HIZMET URETENLERI DERNEGI котрі представляють фахову спільноту в згаданих країнах.

Українські фахівці упевнено доносять світу інформацію про наші потреби, складнощі. Водночас вони одразу пропонують шляхи, в які можна вирішити проблеми, що існують. Як правило, це вдається. Тому, незважаючи на важкі умови, в яких опинилася Україна в цілому та логістична галузь зокрема, потужна підтримка міжнародної спільноти та консолідація фахівців всередині країни показують результативність.

Тенденція на гнучкість ланцюгів постачань

Говорячи про цю тенденцію, варто торкнутися і того, які тренди були ключовими в транспортно-експедиторській сфері України в довоєнний час. Мабуть, близько останніх двох років фахівці тримали в фокусі уваги потребу в тому, аби адаптуватися до так званого VUCA-світу. Ця англійська абревіатура утворена від слів, котрі в перекладі означають нестабільність, невизначеність, складність та неоднозначність. Саме довкола цієї теми частково зосереджувалися провідні івенти галузі, під час яких експерти ділилися досвідом. Тому, на щастя, ми не можемо говорити, що війна застала українських фахівців у повній безпорадності. Звісно, як вже йшлося вище, підготуватися до такої ситуації у повній мірі неможливо, одначе вітчизняні експерти мали достатньо навиків, аби гідно прийняти удар.

Упродовж попередніх двох років ланцюги постачань теж неодноразово мінялися у зв’язку з тим, що різні країни впроваджували різні види карантинних обмежень, з огляду на пандемію COVID-19. Тому базове уявлення, як в критичних умовах перебудовувати свою діяльність, у наших експертів було.

Звичайно, порівняти пандемію з війною неможливо, оскільки тут накладається цілий ряд додаткових стресових факторів. Однак українські експедитори й логісти вчаться працювати в нових умовах. Крім професіоналізму, в цьому допомагає і висока громадянська свідомість. Експерти усвідомлюють, наскільки вагомо бути гнучкими. Уміння адаптуватися впливає і на якість роботи. Це допомагає підтримати еластичність ланцюгів постачань, без якої сьогодні будувати свою працю неможливо.

Прямий приклад вищезазначеного – міст через Дністровський лиман в Одеській області. Сьогодні такий елемент інфраструктури може бути, а завтра – ні. Тому треба вміти бачити альтернативні шляхи доставки вантажів. Інакше робота просто стане, а допустити цього не можна.

Підводячи риску…

Говорячи про ключові тенденції функціонування логістики в умовах війни, варто зазначити:

  • тренд на гнучкість;
  • вміння відслідковувати проблеми сфери на міжнародному рівні та ефективно їх вирішувати за сприяння іноземних колег та партнерів;
  • консолідація та взаємна підтримка, готовність професійно підсилювати одне одного.

Тому маємо усі підстави сподіватися на те, що українська логістика гідно витримає усі випробування, а її спеціалісти зроблять усе, від себе залежне, для зміцнення тилу й наближення перемоги. Принаймні зараз усе саме так і рухається.

Репосты:

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *