Коли чиновники не розуміють основ торговельного судноплавства

Міністерство інфраструктури 8 грудня 2021 року опублікувало на сайті проєкт наказу «Про затвердження Порядку уповноваження класифікаційного товариства (визнаної організації) на здійснення нагляду за виконанням на морських суднах вимог, встановлених законодавством України та міжнародними договорами України у сфері торговельного мореплавства». Пропонуємо аналіз цього документа.

Відповідно до Пояснювальної записки проєктом наказу передбачається:

  • усунути зауваження ІМО до процедури визнання класифікаційних товариств;
  • привести законодавство України у відповідність до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЕС) № 391/2009 від 23 квітня 2009 року про загальні правила та стандарти для організацій, що здійснюють перевірку та огляд суден;
  • удосконалити форму угоди про делегування повноважень з конвенційної сертифікації суден;
  • запровадити дієву систему контролю (нагляду) за відповідністю визнаної організації вимогам, встановленим законодавством, та виконанням повноважень, передбачених угодою.

Зазначимо, що на цей час Мінінфраструктури укладено відповідні двосторонні угоди з державним підприємством «Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України», а також з American Bureau of Shipping (ABS) та Bureau Veritas Marine & Offshore SAS.

Можливі наслідки прийняття проєкту наказу

  1. Прийняття проєкту наказу не тільки не дозолить досягнути визначеної мети, а й матиме критичні наслідки для судновласників, що експлуатують судна під державним прапором України або могли б розглядати український прапор для реєстрації суден.
  2. Слід очікувати припинення дії чинних на цей час угод із визнаними організаціями без укладання нових угод.
  3. Положення проєкту наказу роблять практично неможливим залучення нових визнаних організацій для надання послуг з конвенційної сертифікації українських суден.

Опис поточної ситуації

На жаль, український прапор залишається «непривабливим» для судновласників через різні причини, серед яких: недосконале податкове та валютне регулювання, яке повністю не враховує поточні реалії міжнародного морського судноплавства; низька якість послуг Морської адміністрації України з реєстрації суден, видачі суднових документів; недоступність інспекторів держави прапора для перевірки суден у будь-якому порту світу; фактична відсутність будь-якого захисту, який судновласник повинен отримувати від Морської адміністрації у разі безпідставного затримання його судна інспекцією контролю державою порту в іноземному порту заходу.

Відповідно до поточного рейтингу Паризького меморандуму, український прапор перебуває на 61-й позиції у так званому «сірому списку», через що українські судна отримують підвищений ступень ризику, та, як наслідок, частіше перевіряються в портах заходу.

Під українським прапором в міжнародних рейсах на цей час експлуатується не більше 25 суден середнім віком понад 35 років і загальним тоннажем значно меншим від судна Ever Given.

Переважною більшістю українські судна не задовольняють вимогам визнаних організацій, які входять до Міжнародної асоціації класифікаційних товариств (IACS).

Таким чином, ринок послуг з конвенційної сертифікації українських суден на цей час є фактично відсутнім для класифікаційних товариств — членів IACS.

Разом з тим для морських адміністрацій держав прапора укладання угод з широким переліком визнаних організацій є елементом сервісу для судновласника, надання йому можливості вибору на конкурентному ринку послуг, які він може отримати від різних визнаних організацій.

Так, відповідно до інформації системи GISIS IMO, державами — лідерами рейтингу Паризького меморандуму та одночасно лідерами рейтингу за кількістю суден під їх прапором укладаються угоди з десятьма та більше класифікаційними товариствами: Данія — 11 організацій, Маршалові острови — 17, Багами — 13, Греція — 12, Мальта — 12.

Однак слова «судновласник» та «сервіс» жодного разу не зазначені в тексті проєкту наказу, Пояснювальній записці, Аналізі регуляторного впливу ані в їх окремому застосуванні,  ані, тим більше, у якості словосполучення.

Судновласники навіть не розглядаються у якості суттєво заінтересованої сторони, а оцінка впливу від прийняття проєкту наказу на господарську діяльність судновласника не проводиться.

Як зазначено вище, мотивом та метою прийняття проєкту наказу є усунення зауважень аудиту ІМО, встановлення системи контролю за діяльністю визнаних організацій, а не утворення сервісу для судновласників.

Мінінфраструктури в якості ризиків у разі неприйняття проєкту наказу визначає, що «Держава понесене витрати, пов’язані з втратою податкових надходжень після 01.01.2022 року від суб’єктів господарювання, які наразі здійснюють господарську діяльність в сфері класифікаційних товариств».

В той же час жодним чином не аналізуються ризики втрати податкових надходжень від судновласників — експлуатантів українських суден.

«Фантастичні» вимоги до визнаних організацій

Проєктом наказу встановлюються вимоги, які більшість визнаних організацій не буде зацікавлена виконати для укладання угоди з Морською адміністрацією, особливо в умовах фактичної відсутності українських замовників їх послуг.

1. За пропозицією авторів проєкту наказу саме від класифікаційного товариства повинна виходити ініціатива щодо укладання угоди з Морською адміністрацією.

Так, відповідно до розділу ІІІ проєкту наказу класифікаційне товариство «звертається до контролюючого органу з заявою за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, до якої додає копію статуту та документи, що підтверджують відповідність критеріям, встановленим підпунктами 1-30 пункту 1 розділу ІІ цього Порядку».

«Документи оформлюються державною мовою та подаються в електронному або паперовому вигляді, та мають бути засвідчені з використанням кваліфікаційного електронного підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації уповноваженої особи».

2. Класифікаційне товариство має «бути юридичною особою, створеною відповідно до законодавства України, або бути іноземною юридичною особою, яка має представництво, зареєстроване на території України».

Для аналізу цієї вимоги необхідно також звернути увагу на положення, викладене в Аналізі регуляторного впливу до проєкту наказу.

На думку розробників, без прийняття порядку будуть відсутні правові підстави для діяльності в Україні класифікаційних товариств, внаслідок чого вони втратять доходи від господарської діяльності в Україні.

Однак делегування повноважень з надання послуг з конвенційної сертифікації українських суден жодним чином не означає, що такі послуги можуть та будуть надаватися виключно на території України або українським представництвом визнаної організації.

Огляд судна сюрвейєром визнаної організації може здійснюватися в будь-якому порту світу будь-якою філією або сюрвейєром, належним чином номінованим визнаною організацією.

Крім того, звичною практикою в сфері міжнародного морського судноплавства є укладання судновласниками договорів менеджменту з надання послуг з комерційного, технічного менеджменту судна або найму екіпажу.

Таким чином, абсолютно звичною є ситуація, за якої українське судно може перебувати в технічному управлінні менеджера – нерезидента, який у свою чергу буде оплачувати послуги визнаної організації за межами України.

Обов’язковість утворення визнаною організацію представництва в державі, з якою вона укладає угоду, не визначена ані Кодексом ІМО про визнані організації, ані Регламентом №391/2009.

3. Визнана організація «повинна здійснювати незалежний аудит фінансової звітності з метою підтвердження відповідності вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, міжнародних стандартів фінансової звітності, іншим вимогам, передбаченим Законом України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність».

Однак залишаються незрозумілими мотиви іноземних класифікаційних товариств надати такі документи, викладені державою мовою, разом із заявою, а також доцільність отримання цієї інформації Морською адміністрацією України для цілей оцінки можливості делегування повноважень конвенційної сертифікації українських суден.

4. Визнана організація також повинна надати викладені українською мовою посадові інструкції (підпункт 18), внутрішні інструкції, процедури та політики (підпункт 19), а також згідно з підпунктом 22 залучати до конвенційної сертифікації виключно сюрвейєрів, які мають «кваліфікацію, присвоєну вищим навчальним закладом у сфері технічних або фізичних наук або кваліфікацію, присвоєну морським (морехідним) навчальним закладом та підтверджений досвід роботи у якості дипломованої особи командного складу, а також вільно володіють державною мовою та англійською мовою».

Ці вимоги, зокрема, виключають можливість залучення для проведення конвенційної сертифікації українських суден іноземних сюрвейєрів визнаної організації, які, наприклад, мають кваліфікацію інженера — суднобудівника, але не мають досвіду роботи в якості дипломованої особи командного складу та не володіють українською мовою.

5. Додатком 1 до проєкту наказу встановлюється типова форма Угоди про уповноваження з надання послуг з конвенційної сертифікації українських суден.

Однак затвердження типової форми Угоди наказом Мінінфраструктури фактично унеможливлює внесення будь-яких змін до тексту Угоди, в тому числі необхідних за законодавством держави місця реєстрації класифікаційного товариства або запропонованих класифікаційним товариством.

Порядок контролю над здійсненням визнаними організаціями делегованих повноважень

Першим елементом контролю, який пропонується проєктом наказу, є подання визнаною організацією у термін до 30 січня кожного року річного звіту про виконання повноважень, за формою, визначеною додатком 3 до проєкту наказу.

При цьому від визнаної організації фактично вимагається подавати інформацію, яка вже є в розпорядженні Морської адміністрації або взагалі утворюється посадовими особами Морської адміністрації.

Так, звітом визначається необхідність подання інформації про:

  • зауваження, виявлені під час перевірки суден під прапором України інспекторами контролю держави порту та держави прапора;
  • затримання суден інспекторами держави порту;
  • аварійні морські події за участю суден, що перебуваються під наглядом визнаної організації
  • місця проведення огляду суден у портах України та інших держав інспекторами визнаної організації.

Також, на думку розробників, Морській адміністрації необхідно щорічно володіти інформацією про весь персонал визнаної організації по всьому світу.

Другим елементом контролю, який пропонується проєктом наказу, є проведення планових та позапланових перевірок визнаної організації та її філій, у тому числі за місцем знаходження визнаної організації (її філій). Тривалість перевірки не повинна перевищувати 15 робочих днів та може бути подовжена до 30 робочих днів.

Однак простим аналізом чинних угод, укладених Мінінфраструктури, можна встановити, що вони укладені з головними офісами відповідних класифікаційних товариств, наприклад, для ABS з офісом у м. Х’юстон (США).

Крім того, як зазначено вище, навіть наявність в Україні офіційного представництва визнаної організації не буде автоматично означати, що конвенційна сертифікація завжди проводитиметься сюрвеєрами такого українського представництва.

Можливі причини встановлення «вимог» до визнаних організацій

Як зазначено в Пояснювальній записці, метою розробки проєкту наказу є приведення законодавства України у відповідність до Регламенту №391/2009.

Однак необхідно наголосити, що Регламент №391/2009 не визначає процедуру делегування повноважень визнаним організаціям від імені держав членів, а визначає процедури схвалення Європейською Комісією нових визнаних організацій, раніше не схвалених нею.

Слід звернути особливу увагу, що відповідно до статті 4 Регламенту №391/2009 визнання надається відповідній юридичній особі, яка є головною особою всіх юридичних осіб, що входять до складу визнаної організації.

Визнання охоплює всі юридичні особи, які сприяють тому, щоб ця організація забезпечувала покриття своїх послуг у всьому світі.

Натомість порядок та умови делегування повноважень з конвенційної сертифікації суден визначається Директивою  Європейського Парламенту і Ради 2009/15/ЄС від 23 квітня 2009 року про загальні правила та стандарти для організацій, які здійснюють перевірку та огляд суден, і для відповідної діяльності морських адміністрацій.

Необхідність імплементації положень цієї Директиви також встановлено пунктом 1845 Плану заходів з виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, затвердженим постановою Кабінету міністрів від 25 жовтня 2017 року №1106.

Однак посилання на Директиву 2009/15/ЄС жодного разу не зустрічається в тексті проєкту наказу, пояснювальної записки або Аналізі регуляторного впливу.

Таким чином, застосування Морською адміністрацією вимог Регламенту №391/2009, що визначає порядок схвалення Європейською комісією визнаних організацій, є некоректним та недоцільним.

Особливості делегування повноважень з конвенційної сертифікації українських суден ДП «Регістр судноплавства України»

Відповідно до пункту 2 статті 3 Директиви 2009/15/ЄС держава — член ЄС може делегувати повноваження з конвенції сертифікації виключно визнаним організаціям, схваленим Європейською комісією у порядку, визначеному Регламентом №391/2009.

На цей час Європейською комісією схвалено 14 класифікаційних товариств, перелік яких опубліковано в Official journal of the European Union від 08 липня 2017 року.

ДП «Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України» не включене до цього переліку.

Таким чином, для цілей повної гармонізації законодавства України з вимогами ЄС та забезпечення виконання цих вимог, угода про делегування повноважень з ДП «Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України» може бути укладена виключно у разі визнання цього класифікаційного товариства Європейською комісією у порядку, визначеному Регламентом №391/2009, що на цей час, на жаль, є фактично неможливим.

Необхідно також звернуту увагу на те, що відповідно до статті 22 Кодексу торговельного мореплавства України (із змінами, внесеними Законом України «Про внутрішній водний транспорт») угоди з класифікаційними товариствами укладаються Морською адміністрацією.

Однак ДП «Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України» віднесено до сфери управління Морської адміністрації.

Враховуючи вищевикладене, наявні ознаки порушення принципу незалежності при укладанні угоди між Морською адміністрацією та ДП «Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України».

Репосты:

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *